221

Щось про Ктулху

Ктулху – це такий великий дядько, який був описаний Говардом Лавкрафтом у своїх жахіттях. Цей дядько – створіння не земного походження, який насравді і не дядько зовсім. Сама назва Ктулху – не є точною і не є єдиною. Як говориться в описах з книжок, Ктулху – єдине що може людина вимовити на мові Ктулху. Сутність – негативна. 

Ктулху у собі поєднує усі земні створіння: потворна людина, восминіг замість бороди, шкіра – луска, позаду рудиментовані крила (від птаха), кігті дракона, роги буйвола, ноги жаби. Але чіткого уявлення і опису не мають навіть активні прихильники цієї потвори. А таких є досить, існують навіть ложі, чи секти, чи навіть ціла релігія, що поклоняються гіганту. Розміри відносні, бо єдина згадка це слова з книги: “гора йшла або чалапала”.

Ритуальне прислів’я: «Пх’нґлуї мґлв’нафх Ктулху Р’льєх вґах’наґл фхтаґн», що означає «У своїй оселі в Р’льєху мертвий Ктулху спить і чекає.» Також ця фраза часто скорочується до «Ктулху фхтаґн», що, очевидно, означає «Ктулху чекає», «Ктулху спить», або «Ктулху спить і чекає».

На що він чекає знають усі дяді в спідницях – він хоче бачити достатньо велику армію, щоби створити армаґедон, так само, як зараз деякі ктулхики зрибають народ і творять революції. Ктулху має своїх обраних, які навідмінну від ктулхиків сьогоднішніх будуть ктулхиками після кінця світу. Всіх їх він нагороджує медалями.

Медаль Ктулху

Шо означає: “Ти раб Ктулху від початку і до кінця, і після”. Сьогоднішні ктулхики і ті що будуть після кінця світу – ворогують. Дуже розповсюджений прийом “бійок” – вербальний. Тобто обливають одне одного брудом. Але загалом вони спільноідейні.

Ось таке щось, до наступних 🙂

Читайте також: