400

«Хмарний атлас» (Cloud Atlas)

Хмарний атлас

Кожна епоха відзначається в історії характерною особливістю, притаманною лише їй. Дивно, але така особливість у час своєї актуалізації є настільки ж звичайною, як ми зараз сприймаємо Iphone, і разом з тим з часом вона стає для нас же “варварською”. І це відноситься не лише до технологій, які швидко старіють і забуваєються, але й до масових вірувань чи світоглядів. Ми зараз на порозі зламу і виникнення нових суспільних течій. Але сьогодні не про те, бо сьогодні опис фільму «Хмарний атлас», точніше враження від його перегляду.

«Хмарний атлас» (Cloud Atlas), як і всі великобютжетні фільми – екранізований на основі книжки, а саме роману «Хмарний Атлас» Девіда Мітчелла. Книга достатньо молода (2004), тому не дивно, що одна із сюжетних ліній – панування китайської раси на Землі, це такий собі прогноз майбутнього.

Фільм розділений на 6 різних історій, які розкидані у часі. Дві з них у далекому майбутньому, одна теперішня і три історії з минулого. Загалом події з різних часів пов’язані одна з одною і не тільки схожістю персонажів. Онією з ідей – реінкарнація душ, які з часом зустрічаються знову. Хоча, якщо чесно, то ця ідея у фільмі не надто розвинена. І взагалі я побачив її дуже другорядною. Основня ідея – це розвиток подій і його наслідок. Ми бачимо різні епохи і характерні особливості суспільства їнього часу. А також одну людину, яка каталізує процес зміни епохи однієї на епоху іншу. В якості інших допоміжних головних героїв, ми бачимо: людину, яка перешкоджає започаткуванню змін, через свою сліпу віру в правильність своїх поглядів, що дуже прив’язані до старої епохи, і одну людину, яка допомагає змінам, ну і звісно ж однин персонаж, заради якого це робиться. У ролі такої основи виступає “кохання”, “сім’я” і турбота – любов (любов і кохання – різні речі). Ці чотири основи будь якого революційного процесу тісно взаємопов’язані. Навіть негативні персонажі, які перешкоджають зародженню нових поглядів – є важливими, хоча б через те, що стимулюють до вкорінення “іншої думки”. Тобто ми не будемо знати, що погано, поки це погане не відкриє свого істинного обличчя.

Фінал фільму дуже космічний, він вселяє надію і узагальнує всі етапи розвитку людства. Знайшов для себе один висновок, який підкреслює мої погляди. Тобто нічого нового, але це додатковий плюс для роздумів: не існує ні добра ні зла, існують люди, які в загальному масштабі крокують шляхом помилок і висновків до однієї мети. Поки що ми її не знаємо, але кожна наша дія рано чи пізно буде оцінена. Ми ж “Всього лише крапля в океані, але що з того окену без крапель?”

Фільм «Хмарний Атлас» – рекомендую!

Читайте також: