149

Індиго

Індиго – слово, яке набуло популярності в останні роки зі швидкістю росту тіста на хліб. В більшості це відбувається через спекулятивні і фінансові інтереси деяких недобросовістних людей, або ж одним словом – шарлатанів. Але частково і через ріст випадків появи таких дітей. “Такі діти” – мається на увазі діти з не простим рівнем самосвідомості. Кажуть, що вони мають особливу ауру (синіх, світлосиніх та білих відтінків), саме через цю особливість і присвоїли їм “шаблон” – Індиго. Сьогодні хочу описати фільм, який щойно переглянув. Він так і називається – Індиго.

Було б дивним, якби фільм з назвою “Індиго”, був би про про банк, чи художника, тому про що він не писатиму. Напишу лише, що це маленька історія, зіграна у малоб’ютжетній картині. Деякі моменти достатньо наївні в плані акторської гри, та й оцінки подій. Проте у фільмі в нас у центрі уваги надзвичайна дівчинка і елементи казковості тут сприймаються, як звичайна річ. Головна героїня народилася у не простій сім’ї, сюжет навколо якої і закрутився. Спочатку це тюрма для її мами за збігом обставин, а також переховування батька, який є настільки другорядним персонажем, що взагалі дивно, що він є. Потім – це інтернат і повна відсутність спілкування з дідом, який залишився єдиним її родичем.

Через 5 років після вироку, перед виходом мами дівчинки-індиго з тюрми, її дядько, що причетний до тюремного терміну, придумав хитрий план. За яким відбуваються майже усі події в фільмі. Майже тому, що головна героїня, за допомогою своїх можливостей, все таки на крок попереду.

Що ж фільм нам говорить? А говорить він нам те, що діти-індиго є і вони не просто особливі, вони ті люди, що знають що роблять і для чого тут. Це дуже важливо для сучасного суспільства, бо ми підійшли до того рівня розвитку, на якому можемо спіткнутися. Про це говорить духовна деградація і відсутність загальної цілі. Жодна людина без певного просвітлення, а це 90% людства (якщо не більше), на запитання “для чого ви народилися?” – не знає відповіді. В крайньому випадку, ця відповідь свормується зовнішніми факторами, наприклад шахтар живе для видобутку вугілля, професор – для вивчення рукописів, енциклопедій і т.д., банкір – для обдурення людей. Тобто мета не їхня, не висока! Мета створення для утримання чиєїсь дупи, яка на їхніх же шиях сидить. До того ж ця мета максимум на 40 років, що загальнолюдському масштабі є лише маленькою миттєвістю.

Ще хочу підкреслити одні слова дівчинки: “цей звязок є у всіх, просто потрібно багато любові” (не дослівно). Зв’язок мається на увазі духовний. Зараз поодинокі пари його мають, але для розвитку людства це замало. Любові потрібно вистачити на Всесвітню павутину взаємовідносин, бо любов – це воля душі, якщо хтось хоч раз це відчував – згадайте що твориться у грудях і який прилив сил це почуття викликає. А тепер помножте це на мільярд. Діти-індиго сюди прийшли, щоби відремонтувати, чи налаштувати людей на працю у такій системі.

Поки що це все, що хотілося написати про фільм і враження та думки після його перегляду. А сам фільм одразу після тексту, дивитися, кому цікава тема, рекомендую.

Читайте також: