78

Фантастична новела (2)

Частина друга

– Шостий! – у наших квадратах розміщенні засоби зв’язку, після озвучення співрозмовника на проектор подається зображення і можна спілкуватися у візуальному режимі.

– Так П’ятий.

– Звідки ти знаєш, що маєш робити? Усі ці види пластин, їхній порядок, звідки?

– Це частина місії, я це завжди знав. Без цього місія буде нездійсненна. Все просто. В тебе хіба не так?

– У мене так само, але цікаво звідки я знаю що робити, чому в мене місія з біоматеріалу а у тебе інша.. Щось мало ж її створити?

– Якось я теж про це думав, і в результаті усіх думок приходив до висновку – все просто було! Ми з’являємося з чіткими інструкціями про те, що ми маємо робити. Якось інакше було би не логічно і без сенсу.

– Знаєш,  в більшості я з такою думкою погоджуюся, – погоджуюсь щодо логічності – але ніяк не можу зрозуміти звідки все почалося! Чому наші, як ти називаєш, інструкції саме такі як є, могли ж би бути іншими? Мої, наприклад, твоїми і навпаки. Чи не могли би… Цікаво від чого це залежить?!

– Ну залежить від того ким ми є. – без роздумів продовжив Шостий – Я є собою, а ти собою. Якщо би ти був мною, а я тобою, то й інструкції у нас були б відповідними. Це ж логічно!

– Логічно! – знову погоджуюся я.

Шостий має рацію, якщо б ми з’являлися сюди без причини і без свого завдання, то не було би сенсу у цій появі. А з’являлися ми тут достатньо дивно – просто прокидалися одного разу. Принаймні це те, як я пам’ятаю.

– Шостий, а як ти тут з’явився?

– Напевне так як і всі – прокинувся.

– А ти пам’ятаєш, що було до того, як прокинувся?

– Я не впевнений, чи пам’ятаю що було до… Здається, що нічого не було. Але я пам’ятаю, що було до твоєї появи. – шостий виявляється серед нас найбільше часу виконує місію – Нас час від часу замінюють. І до тебе тут був Дев’яностосьомий.

– А як нас замінюють? Навіщо і хто?

– Розпорядники це роблять. Ну по-різному буває, в загальному замінюють через виконання своєї місії, або через не бажання її виконувати.

– Невже є хтось, хто не виконує місії?

– Зараз немає, – уточнив шостий – але бувають. Наші місії важливі і неперервні, навіть під час відпочинку їх робить інша команда.

– Тобто коли ми відновлюємо сили, то наші місця хтось займає?

– Саме так! Вони відновлюють свої сили, коли ми працюємо. І їхні комірки біля наших.

– Звідки тобі про це тобі відомо?

– Бачив, як їх розпорядники міняли в наш час.

– Це все дуже цікаво, тобі не здається?

– Та ні, для мене це вже давно нормально і звично.

Шостий завжди знає що говорить. Навіть у фразі “вже давно нормально” він формально підтримав мою думку про цікавість. А це ще більше мене зацікавило – що я маю знати, чого не знаю? Чому у мене постійне відчуття тривоги і порожнечі, чому я наче прокинувся у сні і живу цим сном? Що ж було до нього? І що по ту сторону сну?

← До першої частини

 

Читайте також: