259

Василь Багрій: Якість не загине, хоч віки розтинатимуть її.

Василь Багрій

Розпочати рубрику “Інтерв’ю” хотілось би розмовою з неординарною і творчою людиною. Саме таким виявився молодий поет, прозаїк Василь Багрій.

Народився він на Тернопільщині, у містечку Зборів. В 6 років пішов у Львівську школу №91, захопився баскетболом, літературою. У 16 закінчив Львівську лінгвістичну гімназію та поступив на юридичний ф-т КНУ ім. Т.Г.Шевченка.

У 2010 році вийшла друком перша поетична збірка Василя – ”Cяйво місячної правди”. У лютому 2011 поетична збірка ”Щасливий песиміст”.

Зараз готується до випуску прозова невеличка книга. Пише також малі новели та оповідання. Творить верлібри, ронделі. Пропоную до огляду  інтерв’ю з автором.

Speckor: Розкажіть, будь-ласка, коли і як Ви зацікавилися літературою?

Василь Багрій: Моє дитяче бачення розвивалося завдяки пейзажам невеличкого, проте достатньо славетного  містечка Зборів. Однак, усе ж, коли я ввечері прибігав стомленим і валився на ліжко, то материнське читання сповнювало пестливим мріянням мій внутрішній світ… Саме тоді, у рочків 5-6, уява цілковито віддалась Літературі.

– Як виникла ідея і що стало стимулом для друку власної збірки?

– Ідея виникла з джерела, що безперервно лилось під шум натхнення і не зупинялось – потік віршів. Тобто видавати, звичайно, завдання вторинне.  Стимулом слугує бажання не одному жити творчістю, а ділитись з іншими поривом збентеженої музи. Також, у певній мірі, увіковічити духовне, котре має сенс для інших душ і розраду для інших сердець.

– Оцініть, будь ласка, стан сучасної літератури в Україні.

– Анархія. Можливість пошуку себе як письменника забезпечена підходом до справи як класика і, водночас, як бульварного писаки. Заангажовані імена постійно блимають в устах мас, котра і близько не знайома із їхніми творіннями. Відверто кажучи, мало ознайомлений із творчістю сучасних письменників, щоб відзиватися про всіх конкретно. Проте, я переконаний, що «в тіні» (ще не видані) існують генії, слава яких дасть про себе знати з часом. Мені здається будь-яка нація прагне чогось неповторного у літературі, але ж і сама осуджує завчасно оригінальні витвори.
Якщо говорити за кожного творця окремо, то скажу – якість не загине, хоч віки розтинатимуть її.

– Яке Ваше ставлення до критики і чи потрібна вона взагалі?

– Критика як відгук, себто враження від прочитаного – підтримую. Критика як професійні вказівки на недоліки – підтримую. Критика як осуд – проти. Потрібні перші дві, щоб підтримати творчу натуру. Третя теж потрібна як явище, що спонукає до стійкості письменника на своєму стилеві. Адже третя, як бачимо по життю, визначає чи таїться в особі геній чи покрився талант пилом абсурду.

– Якби була можливість жити в Європі і розвивати власний талант там,
Ви б використали його?

Є інколи дивні чуття, що нагадують про минуле буття. Я відчуваю, що жив у Німеччині 18 століття і Франції 19-ого…
Але де б я не жив, та писав би виключно українською рідною мовою.

– Чи відвідуєте Ви літературні заходи, фестивалі і чи берете активну
участь у літературних колах і яких?

Пробував. Однак, оскільки поети читали поезії російською, я не знаходив тепла у колі і подався звідти геть. Планую створити свій трикутник чи квадрат, тобто створити угруповання з трьох-чотирьох молодих письменників. У пошуку такої собі літературної сім`ї.

– Знаю, що Ви плануєте зараз видати свою наступну збірку, розкажіть
детальніше про свої дії дальше, можливо є якісь ще ідеї?

– Так, на днях іде в друк. Це поезія у прозі. Різноманітність тематики, безліч метафор і алегорій.
Станом на останні півроку відчуваю, що коротка проза моя стихія. Для мене дорожчі ідеї, ніж довжина тексту.
Звісно, пишу і вірші, проте основний наголос Натхнення ставить на створенні нової збірки поезій в прозі. Є також ідея роману, деталі якого поступово складаю. Та я гадаю, що за романи братися іще зарано. Я не сформований достатньо аби у 300 сторінок суцільного тексту вложити свій стиль. А створити щось неповторне для мене найважливіше.
Кілька повістей є розпочатих, проте не цікаво нудитись над цим більше місяця і відкидаю таку справу осторонь.

– Місто яке Вас вразило і чим.

– Прага. Дух загадковості ступає бруківкою її старовинних вулиць…

– Що буде, якщо в унітаз поїзда вкинути лом?

– Шум. Крик. Біль. Штраф. Образа і неспокій.

– Ваші побажання читачам,  поради молодим авторам а також подяка людям, що Вас підтримують і Вам допомагають.

Читачам бажаю небайдужість, тому підтримуйте прочитане, відгукуйтесь і  критикуйте! Авторам це необхідно – реакція на їхню творчу дію.
Молодим авторам – пошуку у неповторності, вирядження у шлях нескінченного вдосконалення.
Подяка від мене усім, хто цікавиться моєю творчістю, хто відвідує сайт, публічну сторінку і літературні центри.
Спасибі Джулі за цілодобову підтримку і віру в мене. Дяка Галині Капініс за професійну критику.

Ознайомитись із творчістю Василя Багрія, можна за наступними посиланнями:
Публічна сторінка Вконтактті
Офіційний сайт

Читайте також: