385

У чому вимірюється людяність?

Доволі дивне запитання, бо здається, що такої шкали вимірювання не існує. Але кожен із нас точно оцінить за цією ознакою по-різному, наприклад людину, яка приносить обід бездомним та тітку Соню, яка облаяла потенційного покупця у відповідь на зауваження, що у неї завищені ціни на джинси. Ще не з’явилася шкала? Тоді уявіть собі м’ясника, якому в задоволення рубати живі тіла тварин, і монаха, який рятує їх із мисливських пасток. То ж у чому вимірюється людяність?

Можливо у вірі? Її дехто путає із релігією, тому часто говорять, що : “віруючий, значить людяний”. Хоча насправді найважчі реальні гріхи, робили люди не далекі від релігії. Зрештою, вони й придумали ці гріхи. Тоді може у вірі, як властивості людини? Кажуть довірливі люди – м’ягкі люди, добрі та безобідні. Та навіть така віра є специфічною – небіжчик Онопрієнко вірив, що має описати своїми жертвами хрест на Україні…

Здається, що віра – то не людяність, тоді ж що? Можливо людяність то наслідок нашого досвіду? Переживши багато неприємностей і щасливостей, ми відзеркалюємо його на інших. Хто витягується з болота, той кидає канат іншому і навпаки, коли тоне – тягне за собою. Хоча такий варіант навряд, чи запрацює. Є люди, що уже з дитинства відмороженні. Частково це виховання, але частково то характер, та й монахи відлюдники більш людяні ніж соціальноактивні клерки, що однією рукою у вашій кишені. А зараз ще й став мейнстрімом соціально-поведінковий мем: “знаєш щось краще за інших – заробляй цим гроші”, а де гроші там людяності мало. Досвід тут нідочого.

Можливо людяність – це розум? Саме він є особливою ознакою людини і тільки він витягнув її з меж виживання. Він приніс нам різноманітну історію, яку ми маємо і науку, яка вивчає та описує світ. Він може розрахувати та спрогнозувати наслідки будь-якої з дій, але найголовніше, він дає нам рішення робити щось чи не робити. Розумна людина може контролювати і віру і безліч інстинктів. Здається, що розумний самоконтроль – це ознака людяності…

Ми не зможемо сказати, що імпульсивна тьотя Соня, в якої купа проблєм і якій ще доводиться вислухати зауваження інших, своїм криком демонструє нам розумну поведінку і аж ніяк не скажемо про самоконтроль. Проте можемо це сказати про людину, що носить обід бездомним, це свідоме рішення і не несе негативу. Те ж саме ми не будемо говорити про м’ясника, як про нормального, якщо вбивством тварин, він задовільняє якісь неспокійні свої інстинкти, але можемо дивуватися глибиною душі у монаха, який допомагає тваринам і який свої дії пояснює розумно.

Можливо, дійсно – людяність вимірюється розумом. Але знову виникає питання – як виміряти розум?..

Читайте також: