205

Маленька історія з життя комп’ютера

Часом здається, що мій комп’ютер має своє життя. В нього є свої вихідні дні, робочі і ліниві настрої, в нього є свої хвороби і свої критичні парадокси. Правда, я ще точно не впевнений якої він точно, еквівалентно до людської, статі. Можливо щось середнє, як “Квітень” ?

Одного чудового дня, коли я вирішив трішки поприбирати робочий стіл, на ньому з’явилася папка – “СМІТЯ”, це такий собі буфер очікуваня, між “потрібним” і “корзиною”. Туди ж і почалапав весь непотріб зі столу. Туди ж пізніше і відправлялися різні скріни, документи, тимчасові робочі файли. Хоча з часом, папочка “СМІТЯ”, прийняла більш пріорітетного значення, я почав складати туди важливіші файли, а робочий стіл знову обріс сміттям. Тому порядку знову не було і комп’ютер, як і будь яка мисляча істота, що має життя, вирішив “помстити” за таке халатне ставлення до його чистоти і охайності.
Одного не хорошого дня, моя прірітетна папочка “СМІТЯ”, пропала з робочого столу. Таке помітити було не важко, адже вона пропала саме в той час, коли була мені потрібною. Паніка закралася в вуха, як плюсова температура у льодовий дім. Весь настрій енергетичний запас на цілий день вже з самого ранку почав танути на фоні цього “сюрпризу” від комп’ютера. Що робити – шукати!

Здоровий ІТ глузд не дозволяє розгубитися навіть у критичні моменти, тому я почав шукати папочку “СМІТТЯ” десь у іншомі місці, хоча той же здоровий глузд задавав питання “ЯК?”. В тому розумінні, що – як таке можливо…

Після звичайного пошуку, що люб’язно надано не ліцензійним Windows, мою важливу папочку не було знайдено, тому я вирішив шукати логікою (вона займала більше гігабайта, а приблизний об’єм на віртуальних дисках пам’ятав). Логіка не допомогла, бо все таки весь настрій вже як і льодовий дім – розтікся куди попало.

Допомогла смикалка. Спочатку глянув у недавні документи, а там усі були з відомої уже пропажі. Вони ж мені підказали, що папочка, яку я шукав як “СМІТТЯ”, насправді називається – “СМІТЯ”!!!!

Пошук цього разу справився на ура, але виявилась одна цікава річ, якось сама собою наша папка “СМІТЯ” заархівувалася і саме дивніше це розмір цього архіву (див. скрін). Історія запахла містикою.

Але тепер я точно знаю, що у мого комп’ютера – є своє життя, а ця історія, якщо ви її дочитали до цього місця – оживила і ваш комп’ютер, тому будьте обережні і не засмічуйте стіл, а в папку “СМІТЯ”, переносіть лише сміття.

Компютерні історії

Читайте також: