1067

Навіщо писати реферати?

Написання рефератуЯ впевнений, що кожен школяр, ліцеїст чи студент зустрічався, хоча б раз, із завданням – написати реферат. І впевнений, що у більшісті виникало запитання – “Навіщо його писати?”. Мається на увазі не саме́  створення рефератів (хоча це теж), а са́ме – написання, тобто в ручну олівцем чи ручкою акуратно вималювати десять сторінок тої чи іншої маячні. Щоб відповісти на це запитання, я вирішив спочатку провести деяке дослідження, а результати покажу далі у тексті.

Перш за все подумаєм – що ж таке цей реферат. Незаангажовані не комерційні і не політичні джерела, а саме – майстриня вікіпедія, нам говорить:

Рефера́т (лат. refero — доношу, повідомляю, переказую) — короткий переказ змісту наукової роботи, книги або вчення, оформлене у вигляді письмової публічної доповіді; доповідь на задану тему, зроблена на основі критичного огляду відповідних джерел інформації (наукових праць, літератури по темі).

Які є види рефератів, їхня класифікація, стилістика – нам не потрібні, бо з визначення “Що таке реферат“, стала відома одна важлива особливість. Реферат – це переказ, який робиться з метою презентаційною. Здоровий розум вже говорить, що це така собі чернетка, яку заводять при підготуванні якоїсь промови, темою якої є дослідження, або вивчення  наукового факту чи праці. Відповідно перший висновок:

Реферат потрібно писати для того, щоби на його основі при тематичній розповіді – мати куди підглянути, на що опиратися.

Чесно кажучи, на цьому рівні я не бачу необхідності його форматування, сладання плану, дотримання всіх правил граматики чи пунктуаційних основ. Реферат пишеться, перш за все, для себе, а не для когось (вчителя, викладача). І поняття “захистити реферат” – уже перекривлене. Але нехай.Правила форматування рефератів

Колись інформація була дуже розріджена. Добре, якщо хтось професійно зібрав її і вклав у власну книгу, ще краще, коли цю книгу завезли чи купили у бібліотеку, де ви постійний читач. Але гірше, коли цю інформацію не зібрано і ще гірше, коли вона розкидана у різних книгах і різних бібліотеках, по трошечки в кожній. Маю певні догади, що саме з таких причин, реферати і набули вигляду написаної доповіді. Якщо в першому випадку, варто було лише прочитати готове і записати певні випадки, то у другому потрібно було мати або супер розум з суперпам’ятю, або ж робити нотатки і складати їх за планом, щоби потім стисло і влучно подати всю оброблену інформацію. До того ж все потрібне на десятьох сторінках, погодьтесь – зручніше, аніж у десятьох книгах із закладками на потрібному. Така велика праця в минулому приводить до другого висновку:

Реферат – це пошукова праця і фільтр інформації на потрібну тему.

А тепер з вище виділених висновків, можна відповідати на запитання “Навіщо писати реферати” (в ручну і ручкою мається на увазі). Відповідь – не потрібно! І, вибачте, це – неандерталізм. Чому так?

Ми з вами саме зараз живемо а не вчора – це і є головна причина. Комп’ютеризація та розвиток інтернету, введедені в суспільство не лише для поширення порно та сміттєвої інформації. Перш за все ці явища несуть функцію економії часу. Тобто якщо колись для написання тих самих рефератів, чи дипломів чи ще чого небудь, потрібно було ходити в біблітеку і , взявши в руку, переписувати книжки, зараз достатньо – зайти в гугол, набрати відповідний запит і скопіювати потрібне. І саме головне це те, що обидві дії тотожні. Я вважаю дикістю і повним абсурдом, коли їх протиставляють як чорне і біле.

На закінчення ще хочу додати цитату:

Реферати приймаються тільки у письмовому вигляді, для того щоб студент/студентка змогли показати свою власну працю, а не те, як вони вміють скачувати інформацію з інтернету”.

Це не авторська, а середньостатистична цитата усіх застарілих викладацьких методів. Щодо праці студента, то така, яка вимагається в цитаті – вже нікому не потрібна.

Порада студентам – в відповідь задавати наступне: “А що ви шукали останнім часом в інтернеті і на скільки ефективним це було”. Бо пошук в інтернеті – це теж праця, це теж затрачений час. Інша справа, коли знайдене не читається і не аналізується. Але хіба не для того введено бали в оцінюванні?

Порада викладачам – потрібно старатись іти в ногу з розвитком, розробляти нові ефективні методи і способи викладання свого предмету, та й поняття розвивати і розширювати відповідно до сучасних норм, вимог, можливостей. Не потрібно зв’язувати руки, закладаючи минулі стереотипи в молоде покоління, програмуючи таким чином лише повторення.

Звісно ж це дуже маленька проблема сучасної освіти, навіть така, на яку не потрібно звертати уваги. Але з рішень маленьких проблем – робляться великі зміни і реформи.

До речі, недавно  було  розроблено Проект Закону “Про вищу освіту “, де один із пунктів – поняття про плагіат. Це – повна дурня! Особливо, коли це стосується технічних дисциплін, де багато стандартів та й порядок налаштувань, не зміниш, хоч би яку корону собі не одівав. А програма це зарахує як плагіат…  Тому відкривайте очі, не хворійте разом з комерційним маразмом.

Читайте також: