48

Суперечка у сні

І хоча снами не можна розкидатися направо і наліво та “кому попало”, я все ж ними ділюся часто. Звідки таке бажання розповісти про свої сни – не знаю, але тримати у собі їх не можу. Рвуться вони дуже назовні 🙂 Цього разу я приснив собі щось подібне до жахів… Записав це одразу після того, як прокинувся, а це було біля 01:30. Власне сам запис далі у тексті.

Сон, жахи у дядька вилізли очі

Мені здається, що я якогось чувачка дуже розізлив. Він аж кричав і його очі вилазили зі своїх орбіт. Все це було як мінімум дивно.

Спочатку я з кимось довго ходив у невідомому місці. При цьому мені здалося, що ходили кругами. Місце схоже на якийсь базар. А потім цей хтось вирішив купити квіти. Ну ми зупинилися біля одного кіоска і там одна тьотя продала нам ці квіти. Але ми запиталися чому вона продає з рук, без чека. У відповідь, вона почала розказувати завчену казку, що то типу останні, ексклюзив і так далі. І тут мене це задіває, включається моє бажання справедливості.

Я починаю відстоювати свою думку, бо бачу, що то спекуляція, ще й з націнкою. А там були ще люди і взагалі в кіоску тісно, особливо після того, коли туди зайшла тьотя з коляскою. В полеміку вступає якийсь чувак. Це така картина дивна. Виходить так, типу ця продавщиця у центрі – її лавочка напівкругла, я з одного боку, а цей чувак з другого. Його розмова починається з: “Ви не праві Ярославе” – це дуже підкуплює. Я ж то не знаю хто то і тому це ще й насторожило – звідки він знає моє ім’я??

Одним словом він починає мовити подібну ахінею, що й продавщиця. Далі сталася цікава деталь, яку я не розумію, чому вона відбулася. У мене щось випало і я потягнувся за цим під прилавок. Тим самим увагу свою відтягнув від його аргументів “ніпрощо”. І от я піднімаюся, за час, що я відволік увагу, вже сформував свою думку, і кажу: “це все одно не правильно, квіти і так належать магазину і останні чи не останні вони були би продані…”. Мене чувак перебиває, а думка моя говорила про те, що статус ексклюзивності цим квітам надає не магазин, а ця продавщиця шарлатанка, яка завищує ціни і продає їх без каси.

І тут починається найцікавіше. Я кажу чуваку: “Ви мене перебили, я закінчу думку…”, а він дає знати що моя думка не рахується і каже: “зараз я говорю”. І продовжує свою ахінею. Я вперто продовжую: “Я закінчу думку, а ви собі потім говоріть”. Бачу щось з чуваком робиться і його злить моя впертість. Говорю: “Я все ж закінчу свою думку”. І тут той чувак здувається, очі червоні ледь не кричить. І я вставляю ще останню фразу: “добре говоріть”.

Бабах! В нього очі вилізли, сам закричав, як базарна баба на конкурента, руками підбив догори прилавок, а я в мить втікаю на двір звідти і підлітаю вгору (у мене є така фішка, якщо від когось потрібно тікати у сні – підлітаю). На той момент я вже знав що сплю. І полетіти звідти – найбезпечніше, що можна зробити.

Як тільки полетів так і прокинувся. Задихався, в грудях вогонь, збоку виглядало, напевне, ніби мені жахи приснилися…

Читайте також: