206

Совкова психологія

Облізла хрущовка

Коли бачу будинки-багатоповерхівки у подібному захаращеному стані, одразу відчуваю сморід совкової неорганізованості люду. Виникає запитання – “люди, ви сліпі?”. Вся суть у тому, що у цих будинках живуть живі люди, власники квартир, а в сукупності – власники будинків! І так запустити його – це не повага до самого себе, в першу чергу.

Повертаючись до совкової психологічної травми, пригадується якийсь там % від новинного ефіру, де зі сторони жителів будинків звучить купа лайна і сліз у сторону “ЖКГ” (жек). Знову ж виникає запитання – хто власник і господар? Якщо старі пердуни у цих фіктивних строктурах не виконують своїх оплачених обов’язків – середній палець, на три букви, копняка в сраку і бувай здоров. Де логіка і здоровий ґлузд? Вони сидять на ваших грошах – ви їхні роботодавці!

Спишемо цей совковий комплекс на договори і не чисту совість недолюдей. А далі поговоремо про аварійний стан будинків, та космічну відчуженість їхніх власників до подібних проблем.

Аварійний балкон у Чернівцях

Такі жахіття проявляються у всіх містах, де “совок головного мозку” вкорінився по саму дупу у свідомість людей. Є будинок, де живуть люди, цілі сім’ї. І є люди, які за своїм будинком не доглядають, так ніби у ньому не живуть.

Приватизація пройшла успішно і забулися. Та разом із приватизацією державної та комунальної власності, держава та “комуняки” скинули зі своїх пліч відповідальність і догляд за цією власністю. Людям або не пояснили свого часу, або в захопленні “халявою” їм затуманило розум. Вони ніби не знають, що їхні будинки уже їхня справа, а їхній стан – проблема і вина жителів. І так пожили декілька років без ремонтів, без уваги до проблем і ці роки вилізли боком. Старі (а насправді просто недоглянуті) будинки почали руйнуватися. Іноді взагалі завалюються.

Аварійний будинок у Рівному

Та суть у тім, що вину люди переправляють на мерію, на владу, на служби – на все, лиш би не визнати свою вину. Вступивши у дискусію на цю тему, зіштовхнувся з арґументом – що люди немають грошей на подібне. Цитую:

Думаєш ті бабки які там живуть мають гроші на ремонт?

Якщо бути відвертим – то не думаю. Зараз із грішми скрутно і не лише в бабок, що живуть у подібних будинках. Але вони там живуть! Цей арґумент бачу як слова про пташку, що померла від холоду, так і не полетівши взимку у вирій: “думаєш в неї було достатньо пір’я, щоби зігрітися?”. Спрощу проблєму до такої фрази: вибору немає, але шукати вихід потрібно!

І тут же приношу приклад із бабкою в селі, яка (умовно) має ту ж пенсію, продукти в рази дорожчі, але хата у неї біленька, тепла і сухенька. Справа у тім, що в селі бабка одна і їй нікуди діватися. Вона шукає вихід – працює, ремонтує, доглядає за житлом. Зрештою хоч з гівна – але зліпить до пуття. Що ж ми маємо у місті? Десять бабок, які все що роблять це – дивляться вечорами ТВ і днями на лавочках перетирають всі проблєми, знаходячи вину у державі, мерах, депутатах, сраках-баньках.

Бабки сваряться хто кращий політик

У психології є такий ефект стада, ми, як українці знаємо як “мояхатаскраю“, а зі совка як “яшосамийрижий?”. Суть його у тому, що коли десять людей опиняються біля джерела проблеми – кожен буде думати, що усунути її має хтось інший, якщо ж людина буде сама, то зробить все сама, без зайвих сумнівів. Результатом цього ефекту є доглянуте житло бабкою в селі і захаражений будинок десятьох бабок у місті.

Звісно ці всі приклади умовні, але через них стараюся передати суть. А вона у тому, що люди, які живуть у будинку – господарі. А господарі не лише використовують свій ресурс, але й його підтримують. Не чекають на час, коли прийде повна дупа і хтось допоможе, а уникають цієї дупи.

Читайте також: