956

Золочівський замок

Прийшла передосіння прохолода, принесла спогади про подожі цього літа. І ось однією, з тих, які ще не були згадані на фіглях, є поїздка до Золочева. Це невелике містечко у львівській області, районний центр. Сам Золочів цікавий тим, що він старовинний і там досі зберігся оборонний замок. Місцеві кмітливці, взялись за його реставраціїю і він зараз у чудовому стані і чудово приваблює туристів до себе.

Золочівський замок

Розпочну з того, що дорога, що протягається крізь Золочів до Львова, зараз просто  жахлива. Яма на ямі. Часом таке враження, що асфальту там абсолютно немає, а їдеш десь у кам’яному полі. Це дивно, бо саме цією дорогою проходять автобусні маршрути, що прямують у Львів зі сторони Тернополя.

Золочів здається невеликим, але для того щоби зорієнтуватися куди іти, знову ж таки допоміг планшет і автономні карти на ньому.

Вхід до Золочівського замку для туристів, відкривається о першій годині дня. Тому приїхавши на дві години раніше, був час походити вулицями цього старенького міста. Це насправді гучно сказано, бо піша прогулянка була лише однією – центральною вулицею. І саме вона підкинула мені думку, що Золочів – це мікро Львів 🙂

Золочів архітектура

Будинки старенькі, під ногами бруківка, автомобілі не ганяють (мабуть на вихідні перекривається проїзд центром, як і у Львові), тротуари чистенькі. Відчуття того, що адміністрація міста, та його мешканці люблять своє місто і з увагою та турботою відносяться до нього.

Також у Золочеві дуже чесні магазини і з чесними рекламними вивісками:

Все не по вісім гривень

Але моя поїздка мала на меті не байдикування на вулицях міста, а відвідини золочівського замку 🙂 Тому наступні враження звідти.

Золочівський замок – це оборонний замок, він розміщений на горбі і захищений ззовні міцними мурами з яких можна переходити від бійниці до бійниці, що стоять по кутах. Де-не-де оборонні стіни мають вибоїни, здається ніби колись туди потрапило ядро і шматок стіни випарувався разом з ударом.

Оборонні мури золочівського замку

На бійницях ззовні можна побачити родинний герб колишніх власників замку. Це напевне зроблено для того, щоби ворог, підійшовши під стіни замку, знав з ким має справу. Ну а що ж, брендування і тоді мало значний ефект 😀

Герб на бійниці замку

Навколо бійниць, зверху стояли замасковані гармати. Огляд з їхнього місця розміщення – чудовезний. А зона ураження майже по усьому периметру. Специфічний дизайн оборонних стін дозволив це зробити. А дивлячись на площу, що між бійницями, зі сторони гармати, перед очима постають картинки кривавого місива. Ворог ніби заганявся у смертельну пастку.

Гармати на стінах замку Золочева

Оборонні гармати замку

Площа кривавого місива

Колись були жорстокі часи. Цікаво що би люди того часу сазали, якщо би побачили, що із стратегічно важливої оборонної споруди – сучасні туристи зробили туалет?

Бійниця золочівського замку

Туалет, звісно, не офіційний. Панове туристи, майте повагу до самих себе в першу чергу. Для пісяння-какання є спеціальні для того приміщення!!!

Ну і фото самого Золочівського замку.

Золочівський замок

Він там не один, поряд з ним стоїть ще й молодший брат – китайський палац. Місцеві історики гордяться тим, що аналогів існує лише три у Європі.

Китайський палац у м. Золочів

Історія його проста – хтось із власників замку побував у Китаї і сподобав собі їхню архітектуру. Спроби відтворення подібного – і видно на прикладі палацу. Зараз там музей східної культури. Хоча, чому там є Єгипетські та Шумерські археологічні артефакти, я так і не зрозумів. Але запевняю, що побачити їх в живу – це не те, що дивитися відеокартинки на моніторі. А у поєднанні з Індійською та Китайською стародавньою творчістю – враження незабутні. При розгляданні деяких виробів, виникла думка, що створити якусь річ для них – це справа життя. Там дійсно настільки делікатна та громіздка робота, що менше ніж за життя її зробити, здається неможливим!

Шкода, що робити фото там не дозволяється. Зате їх можна робити у приміщенні Золочівського замку, де також зроблений музей. Правда краєзнавчий, та історії самого замку, включно з реставрацією. Пробіжусь словами по враженнях і опишу основні.

Шикарні дерев’яні меблі по всіх кімнатах, особливо тих, де жили власники та їхня сім’я, іноді настільки захоплюючі, що можна віднести їх до художніх шедеврів. Автори мабуть були добре позолочені князями.

Дерев'яні меблі середньовіччя

Всюди дуже багато картин, колись фотомистецтва не було і всі зображення князівської родини – малювали художники. Найбільш вражаюча картина – це картина битви, яка простяглась у замку на два поверхи. Величезна та надзвичайна робота. Шкода, що не вмістилася у кадр фотоапарату.

Скриня з золотом

Цікавим є також планування приміщення замку. Колись коридорів не було, а перехід з кімнати у кімнату відбувався на пряму. Так, щоби дойти зі спальні князівської, до князівського холу, потрібно було перейти через спальні дитячі та спальні прислуги. Саме у той час зародилася “мода” загороджувати ліжка різними тканиними. Так, це не прикраса – це функціональна річ, вона ізолювала ліжко від шуму, що створювали люди, які ходили туди сюди по кімнаті.

Спальне ліжко у замку

Майже кожна кімната мала таємний вихід, це аварійний вихід в разі успішного нападу на замок.

Замок насправді дуже великий. Кімнати не лише широкі і довгі, але й високі. Все це було складно нагріти у зимку без центрального опалення. А такого, як відомо у середньовіччі не було. Тому використовувався найефективніший спосіб обігріву – камін. Каміни стояли у кожній кімнаті. Більші, менші, але усі гарно оформленні. Окрім загального тепла, вони давали змогу ще й посидіти біля відкритого вогню, погріти руки. Що біля звичайних грубок так не зробиш, та й романтика втрачаться 🙂

Князівський камін у замку Золочева

А от з охолодженням влітку проблем не було. Товсті стіни замку не так вже й легко прогрівалися, як у сучасних будинках. А безкоридорна схема розміщення кімнат забезпечувала чудову вентиляцію. Навіть зараз, коли на дворі спека, у замку прохолодно, а у літньому одязі декому навіть холодно. Це вигідно, бо не псуються продукти, не потрібно шукати морозильная камера в киеве, щоби купити. Все й так достатньо охолоджене 🙂

У дворі Золочівського замку, стоять цікаві кам’яні брили з рукотворними надписами. Вони були знайдені у лісі на Золочівщині. Надписи зроблені у вигляді якоїсь шифровки готичним стилем. Досі ніхто не може розгадати посилання, що закарбоване на цих каменях. Подейкують, що там описаний шлях до скарбу масоннів. Але достатньо й самого факту існування цих каменів – це вже цікаво, а різні туристичні придумки – це вже зайве.

Золочівський камень масоннів

Він, до речі величезний. білі плямки на ньому – це монети по 1 – 5 українських копійок.

Ще у дворі є сучасний варіант музею – техніка минулого століття. Нічим не привабливий і захований від очей туристів експонат, та все ж я вирішив зробити фото 🙂

Совковізм

Біля нього видно щось на кшталт трибун, та кам’яної сцени. Маю думку про те, що це місце у подвір’ї замку, було призначене для святкувань та концертів. Можливо проводилися показові бої і подібні князівські (королівські) розваги.

Це все, якщо матимете змогу відвідати Золочівський замок – безсумніву зробіть це. Подивитися є на що, подумати над чим теж 🙂 Але майте на увазі, що за вхід на територію замку, вхід у самий замок та вхід у китайський палац – оплачується окремо, вам мають видати три різних квиточки 🙂

Читайте також: