Наталя Боровик “Щодо «шо хочу те й роблю, пишу» в мене тільки одна порада – расccтрЭлять!”

Після доволі тривалої перерви, фіглі знову повертаються до своєї рубрики “Інтерв’ю“. Сьогодні у допитливе “поле обстрілу”, потрапила молода енергійна поетеса з Києва – Наталя Боровик. Якщо ви досі вважаєте, що людина з технічною освітою від природи не наділена сприйняттям та розумінням гуманітарних і творчих напрямків діяльності людини, то змушений вас розчарувати – ви потрапили під молоток стереотипів. Наталя якраз одна із тих, хто подібні молотки розчиняє власним прикладом.

“люди думають, що ми божевільні,
бо ангелів впізнають лиш по крилах.
а нам би встати з колін, звестися на рівні
і тікати назад до Бога з ножами в спинах. “

Наталя, напиши читачам про себе, так щоби коротко і зрозуміло хто ти є ☺

 – Створіння жіночої статі із завищеною самооцінкою, складним характером, неясним минулим і таким же майбутнім. (не коротко і не зрозуміло, вибачте)

Дуже рідко з’являються назви у віршах – від чого це залежить?

– Напевно від браку фантазії і надлишку лінощів.

Ти любиш Маяковського?

– Так. Але того, який

 «Слов моих сухие листья ли

 заставят остановиться,

 жадно дыша?

  Дай хоть

 последней нежностью выстелить

 твой уходящий шаг.», а не того, шо про блядєй. А взагалі я Єсеніна більше люблю.

В школі було все на відмінно?

– Та ні. Але трійок було мало. В атестаті – жодної)

В тебе було тамаґочі? Йойо?

– Ага. Йойо й зараз стріляю у малого))

Корінь з числа 144.

– 12

Якщо я їм білі гриби – я расист?

– А якшо їх їм я, то я канібал?

Яка тема в поезії тобі найближча?

– Важко сказати. Коли маю якісь переживання, то можу вдаритись у філософію, але з того мало що публікую. Лірика і якась соціалка напевно переважають.

Яке твоє ставлення до масовості поезії, тобто зараз в інтернеті популярна думка «шо хочу те й роблю, пишу, куди хочу – туди публікую», підтримуєш?

– Щодо «шо хочу те й роблю, пишу» в мене тільки одна порада – расccтрЭлять! (з акцентом  товариша Джугашвілі). Щодо публікацій: знову таки, якшо ти публікуєшся для того аби реально оцінити свою творчість, аби почути якісь корисні поради, думки розумних (і не дуже) людей, вислухати і взяти до уваги конструктивну критику, то чому ні? А якщо ж публікуєшся лише тому, що «всє мнє завідуют, а я пишу так, как гаваріт мая душа і я нє магу малчять», то таким писакам хочеться відповідати  словами шановного Леся Сергійовича Подерв’янського « Мовчи, абізяна, шо ти панімаєш»

Чи витіснить цифровий світ, світ книжки?

– Думаю ні. Зміняться якісь пріоритети, але книжка залишиться, як кіно не витіснило театр.

Що робити з яскраво вираженим проявом графоманства, або ж нездарності в творчості?

– Не творити

Що робити молодому автору, якщо його не чують? Піаритися, піднімати меми, ходити на літ.тусовки чи ще якісь подібні машини знаєш?

– Не знаю що казати. В ситуації коли тебе мають почути велика частка випадку і досить просто виявитись в правильному місці в правильний час. Але я точно впевнена, що на самому піарі далеко не заїдеш.

Твій фантом живе в тебе в голові,серці,сидить на плечах чи просто ходить десь поряд?Як часто ти радишся зі своїм фантомом,з приводу того чи іншого питання?

– З ряду причин мій фантом живе в телефоні. Я рідко з ним раджуся в глобальних питаннях, але мені стало легше жити відколи я дізналась, що він в мене є і при тому завжди поряд. А ще його весело відправляти на прогулянку з близькими людьми (бо далекі його не бачать), тоді по поверненню він приносить з собою нове.

Уявімо людину, в якої мета життя – купити книжку, але фінансів вистачить лише на одну книжку. Що ти порадиш їй придбати (врахуй те, що це мета всього життя)?

– Залежить від людини.

P.S. Поки дочитувала питання в голові постало два варіанти: «Atlas Shrugged» від Айн Ренд, і «Леаніды ня вернуцца да Зямлі (Нельга забыць)» незрівнянного Караткевіча ( що характерно жодна з них не перекладена українською мовою).

Напевно таки зупинюсь на «Атланті..», оскільки роман буде корисним для будь-кого, без прив’язки до особистості, роду занять і т.п.

Ну і на закінчення декілька теплих слів для тих, хто тебе тут прочитає.

– Бережіть себе, будьте мужніми і отримуйте задоволення від того, чим займаєтесь. Нехай Муза повсякчас міцно тримає вас за руку.

Ну що ж, дякуємо Наталі за скромне інтерв’ю і дорогоцінний час, який міг би бути успішно використаним для вивчення англійської наприклад. І за те, що пріорітети все таки перехилилися у сторону фіглів. А кому цікаво, пропоную ознайомитися із творчістю Наталі за наступними посиланнями.

Наталя Боровик – сторінка публікацій на рукописі.

Авторська сторінка – на поетичних майстернях.

Життєпис – в соціальнй мережі facebook.